четверг, 29 октября 2026 г.

Золотий голос України. Женченко Віктор Васильович (11 жовтня 1936 — 28 жовтня 2021).

Золотий голос України.

П’ять років, як ми не чуємо його голосу, його віршів. Але хто пам’ятав, хай згадає цю непересічну людину – Женченка Віктора Васильовича – в цей день: 28 жовтня.

Відомий оперний та камерний співак, артист, письменник, перекладач, журналіст, громадський діяч, Член Національної спілки письменників України, Заслужений артист України, Заслужений діяч мистецтв України, лауреат літературних премій ім. А.Малишка та П.Тичини Віктор Васильович Женченко народився 11 жовтня 1936 року в с. Оболонь на Полтавщині в родині педагогів.

У нього дуже непроста доля. До вершин своєї слави він пройшов тернисті шляхи, вижив, став відомим далеко за межами України завдяки своєму неповторному голосу. Під час війни хлопчик втратив батьків. З 1943 року його виховували в Хорольському дитячому будинку. В одному з інтерв’ю, про свої роки, він сказав так: «Це — вік такий, коли радієш, що вижив, озираєшся і думаєш: «Дякую Богові, що вийшов зо всіх скрут, з пекла, голодовок, хвороб, війни, коли нікому не потрібні були діти і кров’ю сходило пів планети і ніхто не знав, як усе повернеться, а ти залишився живий та майже неушкоджений і до цього дня без творчості себе не мислиш».

Женченко закінчив Харківську державну консерваторію (1960; кл. вокалу В. Монахова). Працював у Донецькому театрі опери та балету (1960—1962), де був знайомий і співав з А.Солов’яненком, Ю.Гуляєвим, спілкувався з музикантом Стефаном Турчаком, який теж працював там.

Вітор Васильович був першим виконавцем пісень: «Сніг на зеленому листі», «Летять ніби чайки», «Озовись, не мовчи», романсів: «Сміються, плачуть солов’ї», «Заболю, затужу», «Димить туман» і багато інших. Він виконував багато оперних партій. Була в Женченка зустріч із М.С. Хрущовим у Ташкенті, де він заспівав йому «Пісню про рушник». «Керманич» запропонував йому їхати в Україну назад, бо це його душа, мова солов’їна. Так з 1965р. пов’язала його доля з Києвом, де 23 роки він успішно виступав на престижній столичній сцені.

В оточення Женченка були поети і письменники України: І.Драч, Б.Олійник, П.Засенко, Д.Чередниченко, М.Вінграновський, Г.Чубач, О.Гончар, П.Тичина, А.Малишко; співаки – В.Гришко, Д.Гнатюк, А.Мокренко, Є.Мірошниченко, Б.Гмиря та багато інших знаменитостей.

Женченко – унікальний, тавлановитий від природи – співак, артист, поет, художник. Дебютував віршем «Ми з дідом сіно скиртували…» в г. «Червоний промінь» (Оболонь, 1950). Перша збірка «Струна» вийшла 1971 р. Лірична поезія В. Женченка сповнена роздумів, безпосередньо пов’язаних із буттям сучасника та з мистецтвом — йдеться в ній про зустрічі з трудівниками Півночі, БАМу, інших країв і країн, про красу слова, музики, пісні, природи. На його поезії написані пісні та романси відомих композиторів України - К.Домінчана, О.Білаша, І.Драги, Г.Майбороди, В.Тимека, О.Чухрая та інших. Всього Віктор Васильович видав 12 поетичних збірок. Він відомий як і перекладач з узбецької, татарської, білоруської, латвійської та інших мов. Він був учасником Асоціації поетів-ронделістів України, яку заснував М.Боровко, поет був заввідділом освіти м. Борисполя, приймав активну участь у фестивалях ронделя «На берегах Альти». Ним написано один з кращих ронделів на честь 1000-ліття Борисполя «Прадавній граде княжої доби».

Віктор Васильович помер від ускладнень COVID-19 28 жовтня 2021 року.  Співак та його дружина Любов Григорівна поховані на центральному кладовищі с. Вороньків по вул. Миру.

Комментариев нет:

Отправить комментарий